ПРО РАБІ ГІЛЕЛЯ

Якщо не я за себе, то хто за мене.
Якщо я тільки за себе, то навіщо?
Якщо не зараз, то коли?"

рабі Гілель

Наша організація названа ім'ям великого єврейського мудреця, найбільшого знавця і тлумача Тори, філософа, вчителя з великої літери - рабі Гілеля, який жив дві тисячі років тому, в епоху Другого Храму і понад 40 років, який керував Санхедрін. Йому належить безліч висловів, один із яких став керівництвом до дії для багатьох поколінь єврейської молоді.

Гілель народився в Єрусалимі на початку правління Ірода. Він прийшов із Вавилону з великою сім'єю вже немолодою людиною, років приблизно сорока. Незважаючи на шляхетне походження (він був з роду царя Давида), жив він дуже бідно, всі свої сили та значну частину заробітку витрачаючи на вчення. До вчення він мав непереборну пристрасть; ця пристрасть і привела його до Святого Міста. Вчитися він почав ще в молоді роки на батьківщині, у Вавилоні, і поступово набув незвичайних знань не тільки в Писанні та Усному Законі, а й у тих науках, які пізніше стали називатися світськими. І ось, коли гострий розум Гілеля охопив усю науку тодішнього Вавилону, він вирішив перебратися до столиці єврейського світу – Єрусалиму, щоб мати можливість слухати Вчення з вуст двох великих мудреців – Шемайї та Авталіона.

У Єрусалимі він став найстарішим і невтомним відвідувачем школи, де викладали знамениті законовчителі. Щоб існувати, він наймався на поденну роботу і, отримуючи півдинарія в день, половину віддавав воротар за право входу до школи, а іншу половину витрачав на їжу своєї сім'ї. Якось сталося так, що він залишився без заробітку, і воротар не впустив його до школи. Не бажаючи, проте, пропустити заняття, Гілель піднявся на дах шкільного будинку і тут, приклавши вухо до ґратчастого просвіту, захоплено слухав тлумачення мудреців. Сталося це, розповідають, напередодні суботи, взимку. Випав сніг і засинав Гілеля, який так захопився дискусією, що нічого не помічав навколо. Коли стало світати, Шемайя сказав Авталіону: - Брат Авталіон! Завжди в цей час уже ясно, а сьогодні щось темно. Невже так хмарно? Поглянувши нагору, вони побачили людський силует у вікні. Зійшли нагору і побачили Гілеля, вкритого шаром снігу завтовшки в три лікті. Очистивши від снігу, вони його вмили, вмостили 'лієм, посадили біля вогнища. - Така людина, - сказали Шемайя і Авталіон, - заслуговує, щоб через нього порушили суботній спокій!

Досить швидко Гілель став одним із найкращих учнів вищезгаданих мудреців і здобув популярність у вчених колах. Проте обставини змусили його повернутися на батьківщину. За час його відсутності обидва великі чоловіки померли. Багато учнів Шемайї та Авталіона розсіялися по всьому Сходу. Закон все більше і більше забувався в народі. І в той небезпечний час на вулицях Єрусалиму знову з'являється Гілель. Талмуд каже: "Коли Тора була забута в народі, прийшов із Вавилону Езра і відродив її. Коли Тора знову була забута, з'явився Гілель Вавілонський і знову дав їй міцні підвалини". Того року трапився досить рідкісний збіг напередодні Песаха та Шабата. У зв'язку з цим виникло алахічне питання про дозволеність великоднього жертвопринесення. Усі змішалися, не знаючи, як вирішити проблему. Нарешті хтось згадав, що Гілель Вавілонський, учень Шемайї та Авталіона знову в місті. За ним послали, і він легко вирішив це питання. Пасхальна жертва була принесена, а Гілель став наси-патріархом єврейського народу.

Довга діяльність Гілеля на цій посаді вплинула на життя єврейства. За рахунок своїх дивовижних особистих якостей, багатих знань у багатьох галузях людської діяльності, тонкого розуму та мудрої політики йому вдалося зберегти та розвинути традиційні єврейські цінності, зміцнити значення та розуміння Усного Закону, створити основи для майбутнього багатого духовного життя єврейського народу. Особистість Гілеля зачаровувала не лише сучасників, а й людей всіх наступних поколінь. Незвичайна прихильність народу до нього була перенесена і на його нащадків. Головування в Санхедріні стало спадковим у будинку Гілеля, і тринадцять його нащадків протягом майже чотирьохсот років керували єврейським народом. Оповідання, що збереглися в Талмуді, свідчать про різноманітні риси особистості Гілеля: миролюбність, дивовижну скромність, лагідність і доброту. Його вислови сяють, як коштовне каміння. Одного разу, коли мудреці сиділи під дахом Бет Гурія в Єріхо, пролунав Небесний Голос: - Тут знаходиться людина, гідна, щоб Шьохіна перебувала на ньому, нарівні з Моше, тільки сучасники його цього не заслуговують. І всі погляди звернулися на Гілеля.