Новий регіональний проект Israel is Real стартував!
І стартував він із креативного завдання. Учасникам за допомогою акрилових фарб та полотна потрібно було відобразити свої емоції та асоціації, пов'язані з Єрусалимом. Не секрет, що це місто викликає бурю емоцій у кожного, хто там побував хоча б одного разу. Тому на полотні полилася бурхливий потік емоцій і настроїв, що ні чим не стримувався. Після виконання завдання учасники вирушили на онлайн-екскурсію невідомим Єрусалимом. Родзинка полягала в тому, що студенти самі обирали локацію та маршрут за допомогою голосування. За захоплюючу ж історію дякуємо гіду Атарі Діденко.
У першій зустрічі взяли участь понад 30 осіб із 7 міст. Попереду нові цікаві завдання!

Hillel CASE – це не лише про освітню діяльність. Коли ми говоримо про взаємовиручку та добрі серця, коли робимо нездійсненне, коли затишно навіть помовчати разом — це про нашу велику дружну сім'ю, яка здебільшого складається зі студентів та волонтерів. Без них ми не змогли б зробити те, що маємо сьогодні — і ми пишаємося кожним із вас!
Десятки волонтерів, тисячі дзвінків, соціальні програми та ініціативи, спрямовані на розвиток волонтерського руху, єврейського молодіжного ком'юніті та підтримку населення за умов війни. Все це – у рамках проектів Heritage та Global, які ми успішно реалізовуємо.
Цього могло б не бути без зовнішньої підтримки. Ми пишаємося та раді співпраці з Shalom Corps, яка надає нам можливість продовжувати основну освітню діяльність та відкривати нові напрямки. Адже єврейська спадщина та її збереження — це наш генетичний код, історія, яку сьогодні як ніколи треба пам'ятати, розуміти та зберігати.

Нинішнього року війна зламала наші плани, зруйнувала життєві маршрути, але, незважаючи на це, студенти з харківського та львівського Гілелей все ж таки змогли проїхати дорогами Львівщини нехай зовсім невелику, але дуже важливу частину маршруту «Єврейської Атлантиди».
Виїхавши рано-вранці, дівчата та хлопці вирушили до містечка Буськ, де на старовинному єврейському цвинтарі, на думку деяких дослідників, знаходиться найстаріша мацева на території України, яка датується 1520 роком. Ще у Буську можна побачити дуже цікаву будівлю колишньої синагоги. Сьогодні більша його частина – це відреставрований молитовний будинок християнської громади, а задня частина – житловий будинок, у якому на перший погляд ніхто не живе. Саме з Буська у 1759 році вирушав на знаменитий диспут до Львова Яків Франк – засновник знаменитої секти франкістів, де він жив на той час. А на ринковому майдані збереглися будинки, які дуже нагадують єврейську забудову.
Містечко Олесько відоме своїм середньовічним замком, де сьогодні знаходиться великий історичний музей з безліччю цікавих експонатів, а зі схилів пагорбів, на яких височіє замок, відкривається чудовий краєвид на околиці. Євреї жили в Олесько, починаючи з 16 століття. Сьогодні про громаду нагадує будівлю великої синагоги, яка, на жаль, перебуває в аварійному стані та невеликий цвинтар із кількома мацевами та огелем Ханоха Геніха Майєра.
Третє місто нашого маршруту - місто Підогрці, яке входить до знаменитої львівської золотої підкови, на відміну від Буська та Олеська штетлом ніколи не було, принаймні жодних свідчень цього не знайдено. Але його знаменитий замок по праву вважається перлиною замкової архітектури України та «Атлантида» щороку заїжджає сюди, щоб помилуватися його архітектурою та найкрасивішим ландшафтом. Збудований у 17 столітті замок є одним із найкращих у Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. На жаль, на сьогоднішній день втрачено розкішні інтер'єри палацу, картини та меблі. Більше не існує і прекрасних терасних парків, але, включивши трохи уяву, неважко уявити, як протікало життя в ті часи, коли в цих місцях з'явилися, досягли свого розквіту і пішли у вічність численні єврейські містечка з їхньою неповторною традицією та культурою.
Харківський Гілель дякує The Dutch Jewish Humanitarian Fund за підтримку проекту

«Європейська Атлантида» не могла не приїхати до Праги – прекрасного міста з найбагатшою єврейською історією, тим більше, що Чехія дала сьогодні притулок численним українцям, серед яких є студенти харківського та інших Гілелей, які створили в Чехії невелику гілелівську громаду. А вдень, коли Олена Халіна, Даша Шарун, Крістіна Ковальова, Катя Харута та Саша Захарова вирушили до вивчення найбагатшої єврейської історії міста став - День єврейських пам'яток Праги. Не забули дівчатка і про зйомку відео, адже цього разу у компанії «атлантидців» був справжній майстер.
Стартувала подорож з оглядової екскурсії Єврейським кварталом - одним з найбільших центрів єврейської культури Європи. Квартал розташований поруч зі Староміською площею і є невеликим за розмірами районом міста з вузькими вуличками та дорогими магазинами. Тут зосереджено пам'ятні об'єкти єврейської громади, яка веде свою історію з X-го століття: єврейський музей, синагоги, цвинтар та інші пам'ятники. Старонова синагога - одна з найкрасивіших готичних будівель Праги і ,крім того, найстаріша синагога Європи, що діє, була побудована в XIII столітті. Саме вона, за переказами, стала місцем появи та останнім притулком легендарного Голема.
Майзелова синагога була побудована наприкінці XVI століття в стилі Ренесанс старостою єврейського кварталу М. Майзелом, а в 1905 перебудована в неоготичному стилі. Сьогодні ця будівля – меморіал, присвячений пам'яті євреїв із Чехії та Моравії, які загинули у концентраційних таборах.
Пінкасова синагога з'явилася на місці дома молельного будинку сім'ї Горжовських-Горовиць, що жили в другій половині XV століття. Сьогодні ця будівля, яка здається, зовсім не підвладна часу є меморіалом, на стінах якого увічнено імена всіх 77 297 євреїв Чехії та Моравії, які загинули в роки Голокосту, а на другому поверсі розміщується виставка малюнків дітей із концтабору Терезині.
Іспанська синагога – одна з найкрасивіших синагог Праги. Вона була побудована на місці найстарішого молитовного будинку сефардських євреїв «Альт шул» у 1867 році. У створенні цього архітектурного шедевра в мавританському стилі взяли участь найвідоміші архітектори на той час, а дизайн інтер'єрів нагадує іспанську Альгамбру в Гренаді.
Вишенькою ж на торт для наших мандрівників стала перлина єврейської Праги, що нещодавно відкрилася після реставрації, - Єрусалимська (Ювілейна) синагога. Під час відвідування цієї величної будови, створеної у псевдо-мавританському стилі в далекому вже 1906 році, справді захоплює дух. Її фасад, прикрашений хитромудрими орнаментами, численними зірками, масивними мармуровими колонами і величезним вітражним вікном, виглядає східною дивиною в серці європейського міста. А ще більш химерне оздоблення зали, що здатне вмістити майже тисячу людей, змушує серце битися частіше.
Старий єврейський цвинтар – пам'ятник єврейської спадщини світового значення – був відкритий у першій половині XV століття, куди після ліквідації, було перенесено надгробки з ще старішого цвинтаря у Новому місті. Найстаріша з 12 000 надгробків, що збереглися, стоїть над місцем поховання Авігдора Кара (помер у 1439 р.), пізнє – Мойсея Бека (помер у 1789 р.). Усього ж цвинтар налічує за деякими оцінками близько 200 000 поховань.
Воістину світ єврейської Праги – невичерпний. Таку кількість єврейських пам'яток всесвітнього значення на такій маленькій ділянці землі можна знайти, мабуть, лише в Єрусалимі. Так, і треба сказати, що в Празі не лише чудові єврейські пам'ятники, а й хумус готують чудовий! До нових зустрічей на маршрутах "Європейської Атлантиди".
харківський гілель висловлює подяку The Вгест Jewish Humanitarian Fund за підтримку проекту.

Дівчата і хлопці з дніпровського Гілеля дуже люблять проводити час на свіжому повітрі, а наші традиційні пікніки – одна з найулюбленіших програм. Зустріти передостанній тиждень літа ми вирішили в парково-спортивному центрі вже полюбився великою, дружною компанією. Після всієї улюбленої церемонії Авдали та побажань один одному доброго тижня, на хлопців чекали спортивні ігри, мафія, веселі настілки та частування, приготовані на мангалі. Цвяхом програми стала гра «Джуманджі». Команди змагалися в спритності, силі й кмітливості, і навіть злива, що раптово налетіла, нам не завадила. Так ми зустріли новий тиждень у дружному колі та гарному настрої.

Щоліта, завдяки незмінній підтримці The Dutch Jewish Humanitarian Fund, дівчата та хлопці з харківського Гілеля вирушали у захоплюючу подорож по зниклому світу єврейського штетлу. Правобережна Україна відкривала нашим дослідникам таємниці «Єврейської Атлантиди» ділилася загадками своєї непростої історії, подробицями багатовікового життя єврейських громад у містах та містечках, їх укладом життя, традиціями і пам'ятниками – синагогами, мацевами на цвинтарях, залишками, які збереглися до наших днів.
Ось і цього року наші студенти готувалися до довгоочікуваної подорожі, але всі плани перекреслила війна. Багато наших дівчат опинилися в Європі: у Польщі, Чехії, Словаччині, Німеччині, Франції, Італії – країнах із найбагатшою, багатовіковою єврейською історією. І тоді нам на думку спала ідея – провести міні Атлантиди в тих країнах, де сьогодні є наші студенти, результатом яких мають стати відеоролики, зняті студентами та опубліковані в Інтернеті. Отримавши підтримку від наших партнерів, ми взялися до роботи. Перша група зібралася в польському місті Кракові – місті, де єврейська історія налічує майже тисячу років. А ще – Краків – це місто, де поряд із Варшавою є «Гілель». Хлопці з польського Гілеля допомогли нам підготувати та організувати маршрут, щоб встигнути побачити та зняти якнайбільше. Адже список запланованих для відвідування місць був вражаючим.
Єврейський квартал Казімєж, Пляц Жидовскі і "окрогляк", Площа Краківського гетто, Фабрика Шиндлера, найстаріша в Польщі синагога "Альт Шул", Синагога Поппера побудована в 1620 р., синагога "Темпль", Висока синагога - найбільша синагога Іцхака, Синагога Купа, Синагога Рему та цвинтар при синагозі. Такий вражаючий список місць, які встигли відвідати та зняти учасники. Всі подробиці, а, головне, відео есе про цю подорож і абсолютно новий для наших гілелевців досвід стануть доступні вже восени. А нові епізоди «Єврейської Атлантиди» в Європі чекають на її учасників вже найближчим часом. Слідкуйте за оновленнями!

Ту бе Ав – один из самых загадочных праздников Иудаизма. Считается, что традиции празднования этого дня утеряны. Наряду с Ханукой и Пуримом, Ту бе-Ав является раввинистическим праздником[2] и упоминается в книге Судей, 21 как древний праздник в Силоме. Сегодня в еврейских общинах зарождаются новые традиции. В современном Израиле отмечается некоторыми как день влюблённых и считается крайне благоприятным днём для свадьбы. А еще это день, когда принято носить белые одежды. Согласно Мишне в этот день «дочери Иерусалима» одалживали одна у другой белые одежды, чтобы «не смущать неимущих» надевали, а затем пели и водили хороводы в виноградниках с целью найти жениха.
Поэтому, отправляясь в гости на Шаббат к нашим друзьям из Мойше Хаус, студенты кишиневского Гилеля постарались соблюсти дресс-код. Мы вместе провели теплую, душевную церемонию, поговорили об этом необычном празднике и особым нестроением встретили Шаббат.

Єврейська Атлантида йде все далі на Захід і досягла найпівденнішої та західної точок своєї географії. Та й у минуле її шлях йде все далі, простягаючись на добрих 6-7 століть. Так, французька частина нашої подорожі досягла Провансу доби Пап. Чотирнадцяте століття – століття, коли Римські папи перебралися на століття в Авіньйон – місто Півдня Франції. Як, мабуть, всюди, історія цих єврейських громад була непростою і складалася з періодів відносного добробуту та гонінь.
Папські євреї — особлива, унікальна громада, яка не має відношення ні до сефардів, ні до ашкеназів. Говорили вони мовою «шуадит», що базувався на різних південнофранцузьких (окситанських) діалектах із вкрапленнями івритської лексики. Останній носій цієї мови помер 1977 року.
Так, нам вдалося відвідати дві з чотирьох єврейських громад «Арба Кехілот» - власне Авіньйон і Карпентра – місто з найстарішою діючою синагогою Франції.
Враження, отримані від відвідування цих дивовижних і дуже незвичних, для представників східної, ашкеназької єврейської культури міст та синагог важко описати в короткому матеріалі. Це скоріше предмет окремої роботи. Тому пропонуємо здійснити віртуальну прогулянку синагогою міста Карпентра.
Єврейська Атлантида завдяки неоціненній підтримці The Dutch Jewish Humanitarian Fund? продовжує дарувати своїм учасникам незабутні враження та безцінні знання. Подорожі продовжуються!

Цього літа усім нам бракує позитивних емоцій. Ось ми у дніпровському "Гілелі" і вирішили зробити дуже теплий, красивий та емоційний Шабат у новому місці.
Ми обрали дуже атмосферний та затишний заклад, де на нас чекали: вініл, живі квіти і стильний декор. Заздалегідь ми доповнили картину прапором гілелю, роздрукованими фото з івентів і гранющим фуршетом. Почали ми із кола згадок, де кожен ділився своїм найкращім спогадом пов’язаним із Гілелем.
Згодом, звісно ж зустріч Шабату, без котрої не обходиться наша жодна п’ятниця. Все було по-святковому гарно і зворушливо: свічки, вино та нарядні ми. Вечір вирував емоціями, інтерактивами та посмішками. Ніби то усього один вечір переніс нас у таке безтурботне життя, наче у дитинство.
Ми згадали що вже так багато пройшли разом, стільки шабатнього вина випито та пісень заспівано, але ми точно впевнені що далі-більше. Кожна наша зустріч-нагадування що ми є частинкою одного великого цілого. І це ціле є наша Гілелевська сім’я. Любимо!

Кожен Шабат унікальний по-своєму. Минулий для хлопців і дівчат із львівського та харківського "Гілеля" був особливим, бо вперше за останні місяці ми провели його разом із львівською єврейською громадою. Довгий час важко було зібрати представників "золотого" віку, також виїхало багато дітей. Але бажання провести общинний шабат було велике, і він відбувся.
Ніколи так не відчувається сімейна атмосфера свята, як у той момент, коли за столом збираються представники різних поколінь – діти, молодь, середнє покоління та найстарші. Недільна школа, «Гілель», танцювальний колектив із програм середнього віку «Хесед-Ар'є», волонтери Львівського Волонтерського Центру та літні представники Денного Центру. Святкову атмосферу створила творча програма з вокальними та танцювальними номерами, що передувала Шабату. Після неї всі із задоволенням розбирали текст про БЕШТа та легендарного Олексу Довбуша, про Шабат у карпатській Коломиї.
Після традиційної частини і трапези молодь, як завжди, перейшла до більш невимушеного неформального спілкування на свіжому повітрі. Ми зібралися у внутрішньому дворику, довго розмовляли та не хотіли розходитися.