Мистецтво часто народжується в складних обставинах, у відчутті горя та безвиході. Цієї середи в рамках проєкту «Іудаїзм зі смаком» ми говорили про мистецтво в концентраційних таборах часів Другої світової війни. Творчість митців передавала не лише документальні факти, а й настрій, внутрішній стан і сприйняття обставин художниками, які творили в гетто та концтаборах. Разом ми виокремили особливості стилю кожного митця та спробували розгадати, що саме зобразив автор на тому чи іншому полотні. Протягом заняття гілелевці Дніпра також мали можливість поділитися емоціями від побаченого й почутого, трохи порефлексувати та відзначити особливо цікаві моменти з біографій художників. А після – просто спілкувалися всі разом за чашкою теплого, заспокійливого напою.

Гілелівці Кишинева провели лекцію, присвячену Голокосту, в місті Комрат на півдні Молдови. На зустріч зібралося близько 60 студентів, яким ми розповіли про жахливі події тих років, про злочини, скоєні прихильниками нацистської Німеччини на території нашої країни та в Європі загалом. Учасники змогли переглянути фільм, підготовлений Денисом Боршевичем, що містить інтерв’ю з жертвами Голокосту. На сьогодні в Молдові їх залишилося лише 26, серед них – 102-річна жінка, яка пережила ці страшні події у віці 15 років. Також була представлена виставка робіт студентів Художньої академії Кишинева. Цікавий факт: перед зустріччю деякі студенти не змогли відповісти на питання, що таке «Голокост». Крім цього, ми розповіли учасникам, хто такі євреї, та познайомили їх із деякими особливостями єврейських традицій. Ця зустріч стала важливим кроком у збереженні пам’яті та розповсюдженні знань про одну з найтрагічніших сторінок історії людства.

27 січня в бакинському «Гілелі» пройшов захід, присвячений пам’яті трагічних подій, через які пройшов єврейський народ у один із найтемніших періодів історії. Перша частина зустрічі була присвячена освітній програмі. Ми переглянули документальний фільм і обговорили історичні факти, щоб глибше зрозуміти масштаб трагедії та вшанувати пам’ять жертв. У другій частині учасники розділилися на три групи. Кожна група отримала зображення та інформацію про людину, яка рятувала євреїв під час війни та в гетто. Ці історії героїзму й співчуття показали, що навіть у найскладніші часи залишається місце для людяності. Завершився захід відвідуванням синагоги, де ми разом взяли участь у церемонії, щоб згадати минуле та віддати шану тим, хто пережив цю трагедію, і тим, хто допомагав іншим вижити.

Студенти кишинівського «Гілеля» долучилися до проведення кількох громадських заходів, присвячених Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту.
Першою подією стало відкриття пам’ятника Праведникам народів світу в місті Купчин Окницького району на півночі Молдови. На церемонії були присутні члени єврейської громади та місцеві жителі. Наші студенти зачитали список імен 69 героїв, які рятували євреїв у цьому регіоні під час Голокосту.
Наступною важливою подією стала виставка, організована Сінною синагогою. Вона була присвячена двом дипломатам з Японії та Латвії, які під час Другої світової війни рятували євреїв у Латвії. На відкритті виставки були присутні представники Міністерства освіти Молдови, 12 послів, зокрема чинний посол Ізраїлю. «Гілель» взяв на себе технічну підтримку заходу.
Наступного дня наші студенти разом із Головним рабином Молдови та керівництвом Сінної синагоги взяли участь у покладанні квітів до пам’ятника жертвам Голокосту Придністровського регіону.
Ці заходи стали важливим внеском у збереження історичної пам’яті та вшанування людей, які віддали свої життя під час Голокосту.

Слід памʼятати, що кожна трагічна дата - це не просто цифри у нотатнику історії, а безліч людських життів, обʼєднаних однією жахливою подією. Мистецтво ж, в свою чергу, є гарним способом відрефлексувати події історії та пережити на собі, відчувши співзвучність доль оповідача та того, хто споглядає. В цей понеділок гілелевці Дніпра відвідали кінопоказ, присвячений Міжнародному дню памʼяті жертв Голокосту. Художня стрічка «Чому я живий» розповідала історію однієї родини в умовах Голокосту в Маріуполі 1940-х років. Показ відбувався за підтримки Музею "Памʼять єврейського народу та Голокост в Україні". Можливість дізнаватись щось нове, рефлексувати та говорити на складні теми разом дуже тішить нас. Слідкуйте за анонсами та приєднуйтесь до наступних подій.

26 січня у львівському музеї «Територія Терору» відбулася знакова подія, присвячена роботі з молоддю над темою Голокосту через культурні проєкти. Захід розпочала директорка музею, яка наголосила на важливості збереження історичної пам’яті. Директорка львівського Гілеля Наталія Толок поділилася своїм досвідом роботи з молоддю, розповіла про виклики, які виникали під час дослідження історій тих, хто пережив Голокост, та висвітлення цієї теми через творчі проєкти. Зокрема, вона розповіла про театральні постановки, вистави та роботу над створенням фільму. Особливу увагу привернув показ двох короткометражних фільмів із серії «Людяність на межі життя». Цей проєкт, створений Hillel Lviv у 2021 році за підтримки JHF (Голландського фонду), базується на реальних історіях єврейських родин, які пережили Голокост. У центрі сюжетів — акти героїзму та людяності, що допомогли врятувати життя у найтяжчі часи. Усі ролі у фільмах виконували молоді люди, які також брали участь у створенні проєкту. Емоційною кульмінацією програми став монолог із ханукальної вистави, у якому розповідалося про долі двох людей, що дивом вижили під час Голокосту. Щирість виконання та глибина історії залишили незабутнє враження на всіх присутніх. Після показу та вистави гості мали можливість поспілкуватися з акторами, які брали участь у створенні фільму та вистави. Вони поділилися своїм досвідом роботи над цими проєктами, труднощами, з якими зіштовхувалися, та розповіли, як мистецтво допомагає переосмислювати складну історію. Захід завершився екскурсією музеєм «Територія Терору», яка надала глибше розуміння контексту й додала емоційного забарвлення до всього побаченого та почутого.

Бабин Яр – місце пам’яті близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. 29 вересня 1941 року тут відбулась одна з найбільших масових страт в історії України, коли нацисти розстріляли майже 34 тисячі євреїв Київа. Саме ця подія стала символом «Голокосту від куль». Також жахливою сторінкою історії стала і Куренівська трагедія. Це техногенна катастрофа, що сталася в Києві 13 березня 1961 року, коли потужний селевий потік із Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку й призвів до численних жертв.
Сьогодні, за тиждень після Дня памʼяті жертв Бабиного Яру та у день Посту Гедалії, гілелевці Київа майже 3 години гуляли парком, розглядали старі та нові меморіальні обʼєкти, дізнавались повну історію цього місця. З цікавого: «Бабиним Яром» це місце стало називатись лише у 15-ому столітті і зараз самого «яру» майже не існує, його повністю знищили за довгі роки. Сьогодні це Національний історико-меморіальний заповідник і майже на кожному кроці знаходиться якась мистецька інсталяція. На алеях звучать імена розстріляних жертв, відкрилась неймовірної краси деревʼяна Синагога у формі книги, стоїять відомі на всю Європу «дзеркальне поле» та «стіна Плачу», яку колись спроектувала Марина Абрамович. Наразі розробляються нові арт-проєкти та деякі з них вже будуються на очах. Це справжній доказ того, як мистецтво стає гарним способом зберегти памʼять та пробратись до нашої душі.
У нас вийшло пройти шлях від трагедії до надії, і, пообіцявши берегти памʼять про страшні події, впевнились, що життя триває. Щиро радимо за можливості побувати в Бабиному Яру, непоспішаючи пройтись доріжками та побути зі своїми думками сам-на-сам. Все заради того, щоб більше - ніколи.

Львівський Гілель мав чудову нагоду організувати лекцію нашої гості з ізраїлю Анни Невзлін. Анна народилась в Луганську, викладала в ВНУ ім. В. Даля. Зараз керівник проєкту «Єврейські герої». У 2014 році переїхала в Ізраїль, де стала волонтером та продовжує досліджувати історію євреїв, які постраждали за часів тоталітарних режимів. Цей проєкт присвячений невідомим чи маловідомим євреям ХХ століття, які боролись за право бути євреєм та вимагати рівні права серед всіх національностей СРСР.
Щииро дякуємо музею тоталітарних режимів «Території Терору» за багаторічну співпрацю.

23 травня у Львівській мерії пройшла визначна подія - нагородження сімей Праведників народів світу. Звання Праведників народів світу присвоєно: Комарницьким Михайлу і Анні та їхній дочці Галині з Львівської області (нагороду отримала Марія Ольберт, донька Галини); Пахольчукам Іоні та Ірині, мешканцям Волинської області (нагороду отримав племінник Валерій Пахольчук). Кожен раз, коли вшановують людей, які рятували життя євреїв, ризикуючи своїм, викликає відчуття, що це найменше, що можна зробити , щоб віддячити за врятоване життя. Родина Комарницьких три роки переховувала акушерку Хаву, маючи своїх вісім дітей, які теж могли загинути або залишитись без батьків через це рішення. Наші представники мали честь бути запрошеними на урочисту церемонію, яку проводив Посол Держави Ізраїль в Україні Міхаель Бродський.

Студенти київського Гілеля мали честь прийняти участь на Церемонії пам'яті жертв Катастрофи і героїзму європейського єврейства в Ізраїльському культурному центрі «Натів». З самого початку ми почули сирену, яка лунає кожного року в Ізраїлі на Йом-а-Шоа та вшанували хвилиною мовчання всіх жертв цієї катастрофи. В Ізраїлі в цей час життя зупиняється: люди виходять з авто, припиняють роботу, ставлять на паузу буденні справи, в пам‘ять про 6 мільйонів сердець, які зупинились під час Другої світової війни. Люди з різних організацій об‘єднались разом, щоб нагадати про цю трагічну та темну частину нашої історії. До слова та для запалення свічок були запрошені Головний рабин України Моше Реувен Асман, Надзвичайний та Повноважний посол Держави Ізраїль в Україні пан Міхаель Бродський, Глава Представництва Натів в Україні Марк Довев, директор Єврейської агенції Сохнут в Україні Бені Хадад, виконуюча обов’язків директора Єврейського студентського центру Гілель у Києві Леся Фірсанова, директор Єврейського общинного центру «Халом» Савва Шапіро та Анна Фурман – операційна директорка Меморіального центру Голокосту Бабин Яр. З останніми подіями стає зрозуміло, що «ніколи знову» вже не просто фраза, а заклик до дій. Говорять, що історія живе доти, доки про неї пам‘ятають. Але нам здається, що вона живе доти, доки про неї говорять. Зараз це наша відповідальність берегти пам‘ять про ці страшні події та не дозволити повторення цієї сторінки минулого. Ніколи знову!